Ми ще зустрінемося там, де завжди день,

а потворні прекрасні і вічно молоді,

де сильні не знущаються зі слабких,

а на деревах висять іграшки і комікси.

Світло у цьому домі не ріже очі,

ти і я знову почнемо говорити дурниці,

тримаючись за руки, дивлячись як гаснуть хвилі

без печалі і поспіху, де не заходить сонце.

І житиме на твоїх вустах любов, яку Земля

відчувала до неба, коли світ був дитям,

і час припинить співати свою жалібну

пісню прощання, коли ми обіймаємося.

Volveremos a vernos

Volveremos a vernos donde siempre es de día

y los feos son guapos y eternamente jóvenes,

donde los poderosos no abusan de los débiles

y cuelgan de los árboles juguetes y tebeos.

En ese hogar de luz que no hiere los ojos

volveremos tú y yo a decirnos bobadas

cogidos de la mano, viendo morir las olas

sin agobios ni prisas, donde el sol no se pone.

Y viviré en tus labios el amor que la Tierra

sintiera por el Cielo cuando el mundo era un niño,

y el tiempo dejará de salmodiar su lúgubre

canción de despedida mientras nos abrazamos.