Доки є міста, собори й ринки,

і зрадники, й неправедні закони, і прапори;

доки продовжують річки нести сміття

до моря і в горах дує вітер;

доки сніг падає й птахи літають,

і сонце сходить і заходить, й чоловіки вбивають один одного:

доки вертається хтось, переможений, в свою кімнату

і у повітрі малює знак перемоги V;

доки живуть страх, дружба й ненависть,

і ореться земля, щоб виросла пшениця;

доки шукаємо серед зустрічних один одного

і наша зустріч - щось більше, ніж мовчання,

я буду тебе кохати, моє життя, в уяві,

доки я дихаю, доки мій голос

кричить про твою втечу, доки прощання

з коханням триває на дорогах часу.

Luis Alberto de Cuenca "La Despedida"

Mientras haya ciudades, iglesias y mercados,

y traidores, y leyes injustas, y banderas;

mientras los ríos sigan vertiendo su basura

en el mar y los vientos soplen en las montañas;

mientras caiga la nieve y los pájaros vuelen,

y el sol salga y se ponga, y los hombres se maten;

mientras alguien regrese, derrotado, a su cuarto

y dibuje en el aire la V de la victoria;

mientras vivan el odio, la amistad y el asombro,

y se rompa la tierra para que crezca el trigo;

mientras tú y yo busquemos el medio de encontrarnos

y nuestro encuentro sea poco más que silencio,

yo te estaré queriendo, vida mía, en la sombra,

mientras mi pecho aliente, mientras mi voz alcance

la estela de tu fuga, mientras la despedida

de este amor se prolongue por las calles del tiempo.