Як ти захищаєшся від мене?

Як не піддаєшся,

у недосяжній вежі

прощально махаєш хустинкою

без кольору і форми,

лиш схожою на дим,

завмерла й нереальна твоя тінь,

прощається зі світом і з моїми обіймами,

нереальна й мертва.

Так ти захищаєшся від мене.

Так ти нарешті переможеш

і поховаєш мене, мене також,

в могилі без квітів забуття,

де мої кості не знатимуть

дорогу твоєї боязливості.

Cómo te defiendes de mí

Cómo te defiendes de mí.

Cómo resistes,

desde la torre de la ausencia,

agitando el pañuelo para siempre,

sin forma ni color,

humo tan sólo,

aérea y rígida en tu nube,

diciendo adiós al mundo y a mis brazos,

muerta y levísima.

Cómo te defiendes de mí.

Cómo, al fin, me derrotas

y me sepultas, también a mí,

en la tumba sin flores del olvido,

donde mis huesos no conozcan

la senda de tu cobardía.