Я прибув на південь. Пішов у Ботанічний Сад.

Землю вкривало мертве листя, йому колись

життя давало гілля буків і яворів,

кінських каштанів, ясенів і верб.

Опале листя ганяв холодний вітер

у парку на свій розсуд, виючи так

зловісно, як в Дракулі [1], коли Джонатан Харкер [2]

їхав у замок до вампіра, і вовки

супроводжали його поїздку. Мої воєнні чоботи

топтали і кришили листя,

недовговічне і сухе, нагадуючи інший шум

моїй душі: страшний шум Ночі

Кришталевої. Що сталося в моїй країні?

Я відчував, що смерть маскується під осінь,

вслухався в свої кроки і згадував той вірш

безсмертного Гомера, який завчив в гімназії:

"Як родовід у листя, так само родовід людський." [4]

[1] Дра́кула - роман ірландського письменника Брема Стокера, який був опублікований в 1897 році.

[2]  Джонатан Харкер молодий стряпчий з Великобританії, який відправився в глуху місцину в Трасільванії до вампіра графа Дракули оформити купівлю нерухомості .

[3]  Ніч Розбитого Скла,  Кришталева Ніч— назва першої, цілеспрямованої та керованої нацистською державною владою Третього Рейху масової акції прямого фізичного насильства та терору щодо євреїв на території Німеччини, що відбулася в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року. З 7 до 13 листопада 1938 року було вбито або доведено до самогубства близько 400 людей, зруйновано понад 1400 синагог,  молитовних кімнат, інших місць для відправлення служби, а також тисячі крамниць, помешкань, єврейських кладовищ. До 10 листопада близько 30 тисяч євреїв були відправлені до концентраційних таборів.

[4] Гомер "Іліада", Пісня 6, Переклав Борис Тен

145] "Духом великий Тідіде, навіщо про рід мій питаєш?
146] Наче те листя на дереві — людські усі покоління:
147] Листя одне, обриваючи, вітер розносить, а інше —
148] Клечанням свіжим ліси укриває з новою весною.
149] Так і людські покоління — ці родяться, ті вже зникають.
https://www.ae-lib.org.ua/texts/homer__iliad__ua.htm#06

Переклад іспанською:

«¡Magnánimo Tidida! ¿Por qué me preguntas mi linaje?

Como el linaje de las hojas, tal es también el de los hombres.

De las hojas, unas tira a tierra el viento, y otras el bosque

hace brotar cuando florece, al llegar la sazón de la primavera.

Así el linaje de los hombres, uno brota y otro se desvanece.

https://mercaba.org/Filosofia/HT/diego%20reina/homero/homero.htm

"Великодушний Тідіде! Чому питаєш ти мій родовід?

Як родовід у листя, так само родовід людський.

Листя одне на землю вітер кидає, а інше ліс

змушує знову проростати, коли розквітне навесні.

Так само рід людський, один з'являється, інший зникає."

Berlín, otoño de 1938

Eché a andar hacia el sur. Llegué al Jardín Botánico.

El suelo estaba lleno de hojas muertas, que un día

dieron vida a las ramas de hayas y sicomoros,

de fresnos, de castaños de Indias y de sauces.

Hojarasca que un viento gélido dispersaba

por el parque a su antojo, aullando de manera

siniestra, como en Drácula, cuando Jonathan Harker

se dirige al castillo del vampiro, y los lobos

acompañan su marcha. Mis botas militares

aplastaban y hacían crujir aquellas hojas

secas y fugitivas, evocando otro ruido

en mi alma: el estruendo terrible de la Noche

de los Cristales Rotos. ¿Qué ocurría en mi patria?

Sentí como la muerte, disfrazada de otoño,

vigilaba mis pasos, y recordé aquel verso

imborrable de Homero que aprendí en el Gymnasium:

«Las hojas y los hombres son del mismo linaje»