Головна » Статті » Поезія » Лі Бо |
З циклу "Дух старовини" № 32
Жне золото Дух Осені Жушоу, Тонкий, як тятива, над морем Місяць, Дзвенять цикади, і пливе журбою Безмежною їх нескінченна пісня.
Куди поділися щасливі дні? Які нам зміни Небо провіщає? Осінній холод і вітри сумні, Пітьма безмірна і зірки не сяють.
Така журба, що краще помовчати, Лиш ранку сум піснями передати. 744 р. Жушоу - дух сьомого місяця року за місячним календарем, першого місяця осені. Його зображували, як він зі змією за лівим вухом летить на двох драконах. Золото - один з п'яти елементів світоустрою, співвідноситься з заходом і осінню. Молодий місяць традиційно зображувався як лук з натягнутою тятивою. Море - ймовірно водний простір, утворений осіннім розливом рік і озер в Цюпу, де знаходився Лі Бо. | |
Переглядів: 238 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |