На східці яшмові упали білі роси,

Ніч довга: вже й панчішки вимокли шовкові.

Час опустити пологу кришталь дзвінкоголосий,

Осінній місяць хай малює в нім узори.

Це один з найвідоміших текстів Лі Бо, який приводиться у всіх антологіях. Написаний у формі цзюецзюй (обірваних і обрізаних рядків), він приваблює простотою і традиційними китайськими поетизмами - осінь, ніч, місяць.

Наложниця китайського імператора Бань доживала віку в самотині у віддалених покоях палацу. Свою долю вона виплакала в "Оді власній печалі".  Відтоді яшмові східці стали поетичним символом не лише  імператорського палацу, а й покинутої коханої. 

Лі Бо повторив дослівно назву вірша улюбленого поета Се Тяо (464 - 499) "Печаль на яшмових східцях":

Увечері в покоях / опустила полог із перлів

Блиснув світлячок/ потух, розтанув у мороці.

Довга ніч.../ Шию вбрання із шовку;

Думки тільки про вас/ - коли вже їм буде кінець?"

Нескінченно довго триває ніч. Схвильована жінка вийшла на ганок без черевичків і панчішки вимокли в росі. Опущений над постіллю кришталевий полог - символ любовного побачення, піднятий - символ жіночої самотності. 

Окрім явних образів, у тексті присутні еротичні коннотації. Дзвін кришталевих підвісок полога перегукується зі дзвоном яшмових підвісок на поясі жіночого вбрання. Яшмові східці асоціюють не тільки з імператорськими покоями, але і з символом чоловічої сили - "яшмовим стрижнем". Білі роси символізують не тільки осінь життя, але й чоловіче сім"я.