Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Лі Бо

Слухаю гру на лютні монаха з Шу

Взявши лютню,

Провідав мене мій друг,

Ось з вершини Емея

Спускається він.

І вже чується перший

Тремтливий звук,

Мов далеких дерев

Кришталевий подзвін.

Між каміння

струмок мерехтить, тече,

І покриті інеєм дзвони

Зазвучали

В тумані осінніх ночей...

Час завмер

У моїх долонях.

Категорія: Лі Бо | Додав: Kunigunde (07.12.2012)
Переглядів: 367 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: