Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Лі Бо

Проводжаю друга, який відправляється подорожувати ущелинами

Вдалині розквітає світанок, як цвіт,
Та сумуємо ми, бо прийшло розставанн­я.
Тут з тобою прожили ми декілька літ,
А сьогодні нам випала зустріч остання.
Там, в ущелинах, мавп метушня голосна,
Тут мені задивлятис­ь на місяць весняний.
Ти між чорних дубів зеленів, як сосна.
Тож по чарці - мій друг молодий і не п'яний.

Категорія: Лі Бо | Додав: Kunigunde (14.11.2012)
Переглядів: 338 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: