Щоб змити з наших душ всесвітній сум,

Ми випили сто келихів вина.

Під світлим місяцем не стало місця сну,

Яка ж у нас чудова ніч була.

Та зрештою нас хміль таки здолав;

Попадали ми на безлюдний схил,

Подушкою була для нас земля,

а небосхил, як покривало, вкрив.

A Mountain Revelry

To wash and rinse our souls of their age-old sorrows,
We drained a hundred jugs of wine.
A splendid night it was . . . .
In the clear moonlight we were loath to go to bed,
But at last drunkenness overtook us;
And we laid ourselves down on the empty mountain,
The earth for pillow, and the great heaven for coverlet.