В голові папуги

                        сто думок журливих:

Він розумний –

                        знає, буде що, що було.

Вже коротше пір’я,

                        ослабіли крила,

Слів багато знає,

                        а життя минуло.

Він вже не чекає,

                        щоб відкрилась клітка:

Його люблять,

                        тому тримають в неволі.

Десь чекає в лісі

                        одинока гілка,

На яку папуга

                        не злетить ніколи.