У тиші нічній Цзиньліна

Проноситься свіжий вітер.

Один піднімаюсь на вежу,

Дивлюся на У і Юе.

Купаються в хвилях хмари,

Гойдається тихе місто,

Осяяні місяцем роси

Блищать, мов зерна перлин.

Під місяцем світлим сумую,

Не можу відвести погляд.

Не часто щастить побачить,

Що бачив древній поет.

Про річку сказав Се Тяо:

"Прозоріша білого шовку”, -

І ім’я його навіки

Залишиться в цих словах.