Всю ніч цей шум  

то повертався знову,

то знову віддалявся,

був дощ доволі впертим.

Якої пам’яті  

про себе

я домагаюся

постійно?  

Ніщо не просто,

навіть впертість

дощу, що ллється,

для мене не значить

нічого, крім того,

що я не досить наполегливий -

що я повинен нарешті

сором’язливості покласти край.

Кохана, якщо ти мене кохаєш,

то будь зі мною.

Стань для мене дощем,

який не знає

втоми, тупості, півпристрасті

байдужості удаваної.

Промочи

звичайним щастям. 

The Rain

All night the sound had
come back again,
and again falls
this quite, persistent rain.

What am I to myself
that must be remembered,
insisted upon
so often? Is it

that never the ease,
even the hardness,
of rain falling
will have for me

something other than this,
something not so insistent--
am I to be locked in this
final uneasiness.

Love, if you love me,
lie next to me.
Be for me, like rain,
the getting out

of the tiredness, the fatuousness, the semi-
lust of intentional indifference.
Be wet
with a decent happiness.

Paul Cornoyer "Early Spring in Central Park"  http://bertc.com/subthree/g43/cornoyer.htm