Він хоче бути

брутальним чоловіком,

агресивним чоловіком,

як дурень, як грубіян,

як пустота круг нього,

Він не хоче шукати компромісу,

не хоче подобатися

будь-кому. Це означає,

і фінал його брутальний,

невідворотний, відмова від усього.

Він спробував кохання,

ніжність, це „о,

дозвольте взяти руку”,

і це було жахливо,

нудно, брутально недоречно.

Він зараз опирається

на свої власні безсилі ноги.

Його руки, його шкіра

зсихаються щодня. І

його ненависть зрівнялася з любов’ю.

Self-portrait

He wants to be
a brutal old man,
an aggressive old man,
as dull, as brutal
as the emptiness around him,

He doesn’t want compromise,
nor to be ever nice
to anyone. Just mean,
and final in his brutal,
his total, rejection of it all.

He tried the sweet,
the gentle, the “oh,
let’s hold hands together”
and it was awful,
dull, brutally inconsequential.

Now he’ll stand on
his own dwindling legs.
His arms, his skin,
shrink daily. And
he loves, but hates equally.