Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Хуан Рамон Хіменес

Згасає пам'ять

Згасає пам'ять

незабутніх спогадів, перебирає

зникаючих слідів засохле листя.

 

- Позаду порожній дім.

Попереду дороги

ведуть в краї самотні і безплідні.

І плаче дощ з очей у очі,

неначе осліпляє вічність. -

 

Нехай цей дім німий, закритий,

хоч я не в ньому, я там є.

І... прощавай! ти, що відходиш

не повернувши голови!

 

El recuerdo se va

El recuerdo se va

por mi memoria larga, removiendo

con finos pies las hojas secas.

 

— Detrás, la casa está vacía.

Delante, carreteras

que llevan a otras partes, solas,

yertas.

Y la lluvia que llora ojos y ojos,

cual si la hora eterna se quedase ciega. —

 

Aunque la casa esta muda y cerrada,

Aunque la casa esta muda y cerrada,

yo, aunque no estoy en ella, estoy en ella.

Y... ¡adiós, tu que caminas

sin volver la cabeza!

Категорія: Хуан Рамон Хіменес | Додав: Kunigunde (24.11.2017)
Переглядів: 177 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: