Головна » Статті » Поезія » Хуан Рамон Хіменес |
Смеркає, біля наших душ струмок шумливий. З потоку холодок ожини і троянд. Гойдає вітер зорі і спокоєм віє духмяний луг кохання й відчувань.
Від місяця так ясно як удень буває. На пагорбі, на небі світлому чорніє коза, цвітіння, пісня дивна колисає, дзвіночок дзенькає, протяжно і журливо.
Кохання молоде! Душа ще така ніжна, неначе квітка мигдалю чи майорану, і вже готується таємно радість нинішня вернутися майбутніми стражданнями!
* Ліси майбутні гойдаються невидимі в лісах живих. Моріс де Герен (фран.)
Umbría, el agua corre cerca de nuestra alma
Umbría, el agua corre cerca de nuestra alma. Pasa un frescor de rosas de arroyo y zarza. El viento conmueve las estrellas, y trae a nuestra calma un aroma de prados de amor y sentimiento.
Todavía en la luna yerran claras del día. En la colina, negra sobre el cielo alumbrado, una cabra, entre flores, mece la melodía de un dulce tintineo, doliente y prolongado.
¿Amor adolescente! Aún el alma está tierna, como la flor de almendro, como la mejorana, y ya el placer presente le prepara esa interna campiña de dolor que ha de tornar mañana! | |
Переглядів: 175 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |