Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Хуан Рамон Хіменес

Смеркає, біля наших душ струмок шумливий

(Les forêts futures se balancent

imperceptiblement aux forêts

vivantes.

Maurice de Guerin)

Смеркає, біля наших душ струмок шумливий.

З потоку холодок ожини і троянд.

Гойдає вітер зорі і спокоєм віє

духмяний луг кохання й відчувань.

 

Від місяця так ясно як удень буває.

На пагорбі, на небі світлому чорніє

коза, цвітіння, пісня дивна колисає,

дзвіночок дзенькає, протяжно і журливо.

 

Кохання молоде! Душа ще така ніжна,

неначе квітка мигдалю чи майорану,

і вже готується таємно радість нинішня

вернутися майбутніми стражданнями!

 

* Ліси майбутні гойдаються

невидимі в лісах

живих.

Моріс де Герен (фран.)

 

Umbría, el agua corre cerca de nuestra alma

(Les forêts futures se balancent

imperceptiblement aux forêts

vivantes.

Maurice de Guerin)

Umbría, el agua corre cerca de nuestra alma.

Pasa un frescor de rosas de arroyo y zarza. El viento

conmueve las estrellas, y trae a nuestra calma

un aroma de prados de amor y sentimiento.

 

Todavía en la luna yerran claras del día.

En la colina, negra sobre el cielo alumbrado,

una cabra, entre flores, mece la melodía

de un dulce tintineo, doliente y prolongado.

 

¿Amor adolescente! Aún el alma está tierna,

como la flor de almendro, como la mejorana,

y ya el placer presente le prepara esa interna

campiña de dolor que ha de tornar mañana!

Категорія: Хуан Рамон Хіменес | Додав: Kunigunde (01.12.2017)
Переглядів: 175 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: