Головна » Статті » Поезія » Хуан Рамон Хіменес |
Той поцілунок, заблукалий жар, не на твоїй щоці, у мене на устах залишився. В мені вогонь знайомий все змінив. Як я боровся за твою щоку! Погляд, який ти кинула, був синявою неба, двома грайливими зірками, які дивились на незвичну ідилію лева і лілії. Так. Я був у своїй пустелі. Так. Ти була в своїй легенді. І в нашім спільнім серці був весь нерукотворний світ. Я добре знаю, що одного дня назвуть нас чоловік і жінка! UN DÍA HOMBRE Y MUJER El beso aquel, ascua rota, !Cómo lucho en tu mejilla! Si. Yo estaba en mi desierto. !Mas seremos, lo sé bien,
| |
Переглядів: 176 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |