Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Хуан Рамон Хіменес

Одного дня чоловік і жінка

Той поцілунок, заблукалий жар,

не на твоїй щоці, у мене на устах

залишився. В мені вогонь

знайомий все змінив.

Як я боровся за твою щоку!

Погляд, який ти кинула,

був синявою неба,

двома грайливими зірками,

які дивились на незвичну

ідилію лева і лілії.

Так. Я був у своїй пустелі.

Так. Ти була в своїй легенді.

І в нашім спільнім серці

був весь нерукотворний світ.

Я добре знаю, що одного дня

назвуть нас чоловік і жінка!

UN DÍA HOMBRE Y MUJER

El beso aquel, ascua rota,
no en tu mejilla, en mi boca
se quedó. me sabe dentro
a fuego y yelo revueltos.

!Cómo lucho en tu mejilla!
Los ojos que le ponías
azules encima eran
las dos curiosas estrellas
que miraran el idilio
Raro de un león y un lirio.

Si. Yo estaba en mi desierto.
Si. Tu estabas en tu cuento.
Y entre nuestros pechos juntos,
todo el increado mundo.

!Mas seremos, lo sé bien,
un día, hombre y mujer!
(“Verano verde y oro”, 1915)

 

Категорія: Хуан Рамон Хіменес | Додав: Kunigunde (24.01.2018)
Переглядів: 176 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: