Зів'ялий схиле, чи під жовтим сонцем відчуваєш

печальне золото пісень ранкової зорі,

ти, хто в своїй душі притулок дав птахам і сяйву,

замріяним муравам і риданням солов'їв?

Літали твої ластівки вгорі у небі синім,

Попутний вітер ніс до тебе білі кораблі,

А нині мертві води віддзеркалюють руїни,

що вчора були вежами ілюзій і надій!

Elegias puras. II

Collado mustio, ¿sientes frente al sol amarillo

la nostalgia de oro de una lírica aurora,

tú que tienes por alma un pájaro y un brillo,

una hierba que sueña y un ruiseñor que llora?

Bajo tu cielo azul eran las golodrinas,

las naves blancas iban en ti 'por su bonanza,

y hoy tus aguas paradas reflejan en ruinas

las que ayer fueron torres de ilusión y esperanza!