Не повернуся я. І ночі

погожі, теплі і спокійні,

світ колисатимуть, і місяць

світитиме на самотині.

І там не буде мого тіла,  

і у відчинене вікно,

проникне прохолодний вітер,

про мою душу розпитати.

Не знаю, чи ще хтось чекає

дві мої сутності відсутні,

чи хтось про мене пам'ятає

посеред ніжності і сліз.

Ще будуть зорі і цвітіння

і завмирання і надії,

кохання буде на алеях

у затінку крислатих крон.

Звучатиме фортепіано

як зараз у спокої ночі,

та слухати ніхто не буде

задумливо в моїм вікні.

Yo no volveré. Y la noche

Yo no volveré. Y la noche

tibia, serena y callada,

dormirá el mundo, a los rayos

de su luna solitaria.

Mi cuerpo no estara allí,

y por la abierta ventana,

entrará una brisa fresca,

preguntando por mi alma.

No se si habrá quien me aguarde

de mi doble ausencia larga,

o quien bese mi recuerdo,

entre caricias y lágrimas.

Pero habrá estrellas y flores

y suspiros y esperanzas,

y amor en las avenidas,

a la sombra de las ramas.

Y sonará ese piano

como en esta noche plácida,

y no tendrá quien lo escuche,

pensativo, en mi ventana.