Зупиняється

колесо

ночі...

Примарні рожеві ангели

гасять зелені зорі.

Лагідна стрічка

ніжних фіалок

обіймає любовно

знебарвлену землю.

Зітхають квіти вибираючись зі своїх снів,

хмеліють від суті роси.

І в свіжості берега рожевої папороті,

як перлини двох душ,

спочивають в дрімоті

дві наші невинності

- О! ці обійми такі білі і такі чисті! -

повертаючі у споконвічний світ.

Juan Ramón Jiménez "ALBA"

Se paraba

la rueda

de la noche...

Vagos ánjeles malvas

apagaban las verdes estrellas.

Una cinta tranquila

de suaves violetas

abrazaba amorosa

a la pálida tierra.

Suspiraban las flores al salir de su ensueño,

embriagando el rocío de esencias.

Y en la fresca orilla de heléchos rosados,

como dos almas perlas,

descansaban dormidas

nuestras dos inocencias

— ¡oh que abrazo tan blanco y tan puro! —

de retorno a las tierras eternas.