Коли я беру цю книгу,

раптом стає прозорим

серце моє, подібно

кришталевому кубку.

- Світло приходить в душу,

з давніх вечірніх миртів,

хоча я сонця не бачу...

Як мені жаль за ними! Як дитю

що ніколи не втрачало живих

найдорожчих, і чекає ще своїх лілій

- мертві це завжди в сусідів -,

все під сонцем для нього: слава,

ранок, любов, воскресіння.

Juan Ramón Jiménez "POETA"

Cuando cojo este libro,

súbitamente se me pone limpio

el corazón, lo mismo

que un pomo cristalino.

-Me da luz en mi espíritu,

luz pasada por mirtos vespertinos,

sin ver yo sol alguno...

¡Qué rico me lo siento! Como un niño

que no ha gastado nada de su vivo

tesoro, y aun lo espera todo de sus lirios

-la muerte es siempre para los vecinos-,

todo lo que es sol: gloria,

aurora, amor, domingo.