І я відходжу... Залишаються співати птиці;

сад залишається, моє зелене дерево

і білизна його криниці.

Вечірнє небо буде синім, безпечальним;

і буде подзвін, як сьогодні на дзвіниці

задзвонять дзвони.

Ті, хто мене любили, повмирають,

і місто зміниться майбутніми роками;

в таємному кутку, де цвітом сад біліє,

мій дух сьогоднішній блукає і сумує...

І я відходжу; й буду сам, без дому, без дерева

зеленого, без білої криниці,

без неба безпечального і синього...

І залишаються співати птиці.

Juan Ramón Jiménez "El viaje definitivo"

...Y yo me iré. Y se quedarán los pájaros cantando;

y se quedará mi huerto, con su verde árbol,

y con su pozo blanco.

Todas las tardes, el cielo será azul y plácido;

y tocarán, como esta tarde están tocando,

las campanas del campanario.

Se morirán aquellos que me amaron

y el pueblo se hará nuevo cada año;

en el rincón secreto de mi huerto florido y encalado,

mi espíritu de hoy errará, nostáljico...

Y yo me iré; y estaré solo, sin hogar, sin árbol

verde, sin pozo blanco,

sin cielo azul y placido...

Y se quedaran los pájaros cantando.