Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Хуан Рамон Хіменес

Я грав на своїй флейті

Я грав на своїй флейті

на тихім узбережжі;

йшла берегом доріжка

з ромашок золотих.

 

Кришталем стало поле

від трепетання вітру;

щоб краще мене чути

спинилася вода.

 

Пливли й зникали звуки,

духмяний ніжний вечір

фантазію мелодій  

собою золотив.

 

літали біля мене

в повітрі й над водою

у парах золотавих

метеликів рої.

 

Схил пагорба медовий,

золото винограду,

блиск золота лягає

на лілій білий цвіт;

 

там, де струмок прозорий

тече в ріку, постало

з заходом сонця сяйво

вечірньої води...

 

За сонцем плаче флейта

на тихім узбережжі;

позаду слід зникає

ромашок золотих...

 

IBA TOCANDO MI FLAUTA

Iba tocando mi flauta

a lo largo de la orilla;

y la orilla era un reguero

de amarillas margaritas.

 

El campo cristaleaba

tras el temblor de la brisa;

para escucharme mejor

el agua se detenía.

 

Notas van y notas vienen,

la tarde fragante y lírica

iba, a compás de mi música,

dorando sus fantasías,

 

y a mi alrededor volaba,

en el agua y en la brisa,

un enjambre doble de

mariposas amarillas.

 

La ladera era de miel,

de oro encendido la viña,

de oro vago el raso leve

del jaral de flores níveas;

 

allá donde el claro arroyo

da en el río, se entreabría

un ocaso de esplendores

sobre el agua vespertina...

 

Mi flauta con sol lloraba

a lo largo de la orilla;

atrás quedaba un reguero

de amarillas margaritas...

Категорія: Хуан Рамон Хіменес | Додав: Kunigunde (04.01.2021)
Переглядів: 99 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: