Я хотів би сказати тобі, що кохаю.

Але осінь, змахнувши руками,

Залишила мене на порозі своєї душі.

Кохана, прийми її.

Йде до неї, неси свою ніжність

До своєї коханої матері.

Йди до неї, до неї, суворої осені,

Безмовної осені, там моя пісня завмерла.

Йди до неї, кохана.

Я той, хто тебе не кохає в цю мить.

Це вона в мені, це її задум.

Поступово вмираюча ніжність.

Presencia del otoño

Debí decir te amo.

Pero estaba el otoño haciendo señas,

Clavándome sus puertas en el alma.

Amada, tú, recíbelo.

Vete por él, transporta tu dulzura

Por su dulzura madre.

Vete por él, por él, otoño duro,

Otoño suave en quien reclino mi aire.

Vete por él, amada.

No soy yo el que te ama este minuto.

Es él en mí, su invento.

Un lento asesinato de ternura.