Головна » Статті » Поезія » Юліан Тувім |
Змучений шалом штормів, як корабель п'яний, Вже нічого не прагну, хочу тільки мовчання І когось, хто зрозуміє мій жаль несказанний Когось, хто почує моє безмовне чекання.
Когось, хто душу ясну зможе мені розкрити Щоб я у божому світі спочив від муки, Того, хто розбурхане серце утішить, Поклавши на очі мої милосердну руку
Іду по щастя своє.. По тишу. До кого? Куди? Ах, як сліпий! Як звично – поперед себе. Я знаю, що так буває, коли загубиш дорогу, Бо всі дороги мої приводять до Тебе. Zmęczony burz szaleństwem Zmęczony burz szaleństwem, jak statek pijany, Już niczego nie pragnę, jeno wielkiej ciszy I kogoś, kto zrozumie mój żal nienazwany, Kogoś, kto mą bezsłowną tęsknotę usłyszy;
Kogoś, kto jasną duszą życie mi przepoi, Iżbym w spokoju bożym wypoczął po męce, Kogoś, kto rozszalałe serce uspokoi, Kładąc na moje oczy miłosierne ręce.
Idę po szczęście swoje. Którędy? Ach, jak ślepiec! Zwyczajnie - przed siebie. I wiem, że zawsze trafię, którą pójdę drogą, | |
Переглядів: 335 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |