Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Юліан Тувім

Змучений шалом штормів

Змучений шалом штормів, як корабель п'яний,

Вже нічого не прагну, хочу тільки мовчання

І когось, хто зрозуміє мій жаль несказанний

Когось, хто почує моє безмовне чекання.

 

Когось, хто душу ясну зможе мені розкрити

Щоб я у божому світі спочив від муки,

Того, хто розбурхане серце утішить,

Поклавши на очі мої милосердну руку

 

Іду по щастя своє.. По тишу. До кого?

Куди? Ах, як сліпий! Як звично – поперед себе.

Я знаю, що так буває, коли загубиш дорогу,

Бо всі дороги мої приводять до Тебе.

Zmęczony burz szaleństwem

Zmęczony burz szaleństwem, jak statek pijany,

Już niczego nie pragnę, jeno wielkiej ciszy

I kogoś, kto zrozumie mój żal nienazwany,

Kogoś, kto mą bezsłowną tęsknotę usłyszy;

 

Kogoś, kto jasną duszą życie mi przepoi,

Iżbym w spokoju bożym wypoczął po męce,

Kogoś, kto rozszalałe serce uspokoi,

Kładąc na moje oczy miłosierne ręce.

 

Idę po szczęście swoje. Po ciszę. Do kogo?

Którędy? Ach, jak ślepiec! Zwyczajnie - przed siebie.

I wiem, że zawsze trafię, którą pójdę drogą,

Bo wszystkie moje drogi prowadzą do Ciebie
Категорія: Юліан Тувім | Додав: Kunigunde (13.12.2013)
Переглядів: 335 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: