Не гріх, обридливість пуста:

Добробут мій і пишна слава.

І повні блиску рим вуста,

Й дотепні жарти, і Варшава.

Не гріх, лише печаль і втома:

Щоденне безсоромне щастя,

Й снів пообідніх балагодатність

Й свобода - як тюрма вагома.

Рятує - страх, що рветься з серця,

Прикмета, що щури втікають,

Розпач, холодна ласка смерті,

О! насміхайтесь. Не карайте.

Зі збірки "Циганська біблія та інші вірші" (1933)

WIERSZ Z GŁUCHYM KOŃCEM

Nie grzech, lecz obrzydliwość pusta:
Dobrobyt mój i bystra sława, 
I lśniących rymów pełne usta,
i dowcip zwinny i Warszawa.

Nie grzech, lecz smutek i znużenie:
Ten bezwstyd szczęścia codziennego,
i błogość snu poobiedniego,
i wolność – ciężka jak więzienie.

Ratuje-strach, rosnący w piersi,
Zabobon, szczurem biegający,
Rozpacz i łaska zimnej śmierci,
O! nie karzącej. Drwiącej tylko.

Z tomiku Biblia Cygańska i inne wiersze (1933)