Головна » Статті » Поезія » Юліан Тувім |
Ти знову є! Мій Боже! Як же серце б'ється! Як навкруги цвіте весна! Як світ радіє! Я цілував тебе вночі у снах і мріяв, Що день утрачений колись вернеться!
Ти знову є! Про що тепер! Цей день чудовий, Новий сподіваний і вистражданий день настав. Я не втрачав надію, я щодня його чекав, Коли з тобою в серці йшов сумний додому.
Як виповісти? Де знайти потрібне слово, Як йому ввірить радість, трепет, сподівання, Прокинутися переповненим коханням, Із посмішкою щастя: «Ти є знову! Знову!"
Jesteś znowu Jesteś znowu! Mój Boże! Jak mi serce bije! Jak mi sie wzrok owiośnił! Jak świat rozradował! Tylem nocy Cię w snach, nazbyt krótkich, całował! Tylem dni dzień ten tęsknił, co przyszedł i żyje!
I jest! O teraz właśnie! Jest ten dzień powrotny, Wypłakany, kochany nowy dzień spotkania. Dzień wszystkiej mej nadziei, całego czekania, Gdym Cię piastował w sercu, stęskniony, samotny!
I jakże to wypowiem? I jakiemu słowu Powierzę ową radość, drżącą, niespodzianą, Że obudzę się jutro z duszą rozkochaną, Z uśmiechem szczęścia w ustach: "Jesteś! jesteś znowu!" | |
Переглядів: 269 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |