Тендітна, мила, золота

Мімоза осінь починає.

Це ти, це ти, дівчина та,

Яку на вулиці чекав я.

Як пахло від твоїх листів!

Я задихався, біг зі школи,

По вулиці осінній вслід

Летіли  ангели за мною.

У жовтні  спогади навіяв

Безсмертник, як мімоза, жовтий,

То ти, то ти моя єдина,

В кав”ярню вечором приходиш.

Повільно, мов у сні, повільно

У парку шепотів крізь сльози

Той хлопчик серед хмар осінніх

Про травня золоті мімози.

Ах, ніжні найдобріші сни,

Я з ними засинав під ранок.

В снах давня забавка весни,

Як казка золота, духмяна.

Wspomnienie

Mimozami jesień się zaczyna,

Złotawa, krucha i miła.

To ty, to ty jesteś ta dziewczyna,

Która do mnie na ulicę wychodziła.

Od twoich listów pachniało w sieni,

Gdym wracał zdyszany ze szkoły,

A po ulicach w lekkiej jesieni

Fruwały za mną jasne anioły.

Mimozami zwiędłość przypomina

Nieśmiertelnik żółty - październik.

To ty, to ty moja jedyna,

Przychodziłaś wieczorem do cukierni.

Z przemodlenia, z przeomdlenia senny,

W parku płakałem szeptanymi słowy.

Młodzik z chmurek prześwitywał jesienny,

Od mimozy złotej - majowy.

Ach, czułymi, przemiłymi snami

Zasypiałem z nim gasnącym o poranku,

W snach dawnymi bawiąc się wiosnami,

Jak tą złotą, jak tą wonną wiązanką...