Так - просто: той ліс і ті миті

Вранці дванадцять літ тому.

З кущів лились струмені світла

Мені - радісному і молодому.

Ах, як щойно! З молоком кава,

Ганок - ліс, там зі сльозами.

З геометрією сів у травах,

Бо на завтра здавати екзамен.

Було смутно й легко навколо!

Пташенята в листі пищали.

Думав: "Птах... ліс... вона... школа.."

Без радості і без печалі.

Подумалося тоді - на мить,

Так просто, в дрібному, у всьому.

Як багато минуло подій і літ,

А я спокою так і не мав ніколи.

Po prostu

Tak - po prostu: ten las i ta chwila

Wtedy rano, dwanaście lat temu.

Z krzaków nad strumieniem świat się wychylał

Mnie - młodemu , wesołemu , tamtemu.

Ach, jak świeżo było! Po białej kawie

Z werandy - w las, drżący łzami.

Usiadłem z geometrią na trawie,

Bo nazajutrz miał być egzamin.

Ach , jak smutno było i wesoło!

Pisklę w liściach kwiliło cichutko.

Pomyślałem: "Ptak...las...ona...szkoła..."

Bez radości i bez smutku.

Zamyśliłem się wtedy - na chwilę,

Tak, po prostu, nad wszystkiem, nad całem.

I tyle lat minęło, i rzeczy tyle,

A ja jeszcze jakoś nie przestałem.