Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Юліан Тувім

Ніч

Ти приходиш вночі. І до рана

Обіймаєш легкими руками.

Я говорю: моя несказанна,

Ти говориш: о, мій довгожданий.

 

Упиваюсь вустами твоїми,

Що криваво цвітуть, як троянди,

Оживає шаленство щасливе,

І вмирає в мені щось назавжди.

 

Заціловуємось. Обіймаю,

Обплітаю це трепетне тіло,

І натомлено засинаю,

До всього, що було, збайдужілий.

 

Прокидаємось. Тяжка образа

В наших душах оглухлих німіє,

Зло палає в очах, і відразу

Тихий смуток без слів кам'яніє.

 

Ти вночі повернешся. До рана

Будеш знову солодка й кохана.

Я промовлю: моя несказанна.

Ти промовиш: о, мій довгожданий

 

Noc

Przyjdziesz nocą. Zostaniesz do rana 

I otulisz mnie lekko ramiony.

Ja ci powiem: o, moja nieznana.

Ty mi powiesz: o, mój wytęskniony.

 

Będziesz moja. Ustami się wpije

W wargi twoje, od nocnych róż krwawsze,

Obłąkany szał szczęścia przeżyję,

Ale umrze coś we mnie na zawsze.

 

Zacałuję się sobą! W pierścieni

Splot drgający zakłuje twe ciało,

I uśniemy rozkoszą zmęczeni

I niepomni, że wszystko się stało.

 

Obudzimy się. Ciężką nienawiść

W głuchych duszach bez słów poczujemy

Zło nam w oczach zaświeci, jak zawiść,

I jak głaz będzie smutek nasz niemy.

 

Ale nocą znów przyjdziesz. Do rana

Będziesz słodko mnie tulić ramiony.

Ja ci powiem: o, moja nieznana!

Ty mi powiesz: o, mój wytęskniony!
Категорія: Юліан Тувім | Додав: Kunigunde (15.12.2013)
Переглядів: 466 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: