Головна » Статті » Поезія » Юліан Тувім |
Ти приходиш вночі. І до рана Обіймаєш легкими руками. Я говорю: моя несказанна, Ти говориш: о, мій довгожданий.
Упиваюсь вустами твоїми, Що криваво цвітуть, як троянди, Оживає шаленство щасливе, І вмирає в мені щось назавжди.
Заціловуємось. Обіймаю, Обплітаю це трепетне тіло, І натомлено засинаю, До всього, що було, збайдужілий.
Прокидаємось. Тяжка образа В наших душах оглухлих німіє, Зло палає в очах, і відразу Тихий смуток без слів кам'яніє.
Ти вночі повернешся. До рана Будеш знову солодка й кохана. Я промовлю: моя несказанна. Ти промовиш: о, мій довгожданий Noc Przyjdziesz nocą. Zostaniesz do rana I otulisz mnie lekko ramiony. Ja ci powiem: o, moja nieznana. Ty mi powiesz: o, mój wytęskniony.
Będziesz moja. Ustami się wpije W wargi twoje, od nocnych róż krwawsze, Obłąkany szał szczęścia przeżyję, Ale umrze coś we mnie na zawsze.
Zacałuję się sobą! W pierścieni Splot drgający zakłuje twe ciało, I uśniemy rozkoszą zmęczeni I niepomni, że wszystko się stało.
Obudzimy się. Ciężką nienawiść W głuchych duszach bez słów poczujemy Zło nam w oczach zaświeci, jak zawiść, I jak głaz będzie smutek nasz niemy.
Ale nocą znów przyjdziesz. Do rana Będziesz słodko mnie tulić ramiony. Ja ci powiem: o, moja nieznana! | |
Переглядів: 466 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |