Не смійся з них. Не смій. Не треба. Бо болить.

Вони такі нещасні, ці маленькі люди...

То кукіль, то бур'ян ростуть на їх ріллі.

Не їх вина. В них теж душа багатотрудна.

Ти бачиш гідність в них? Я думаю, з них кожен

Високим мнить себе. Немає в них покори.

Хай мнять. Дай спокій їм. Бо заблукати може.

Людина бідна і, можливо, зла чи хвора.

Ох, не глузуйте з бідних! Серце повне болю!

Бо в кожній дрвінці*, як в тобі, душа зроста.

Знай, що даремно, брате, тих маленьких гониш:

Попросиш пити в них в обителі Христа.

*Дрвінка – невеличка річечка, яка тече через пливучі піски. і є межею між цими пісками й містечком Козлувке. З дозволу міської ради Кракова реалізовано проект „Парк річки Дрвінка”

Nie śmiej się z nich...

Nie śmiej się z nich. Nie wolno. Nie drwij. Bo to boli.

To przecież tacy biedni, tacy mali ludzie...

To kąkole i chwasty na bezpłodnej roli.

Nie wiń ich. Mają dusze. I też żyją w trudzie. 

A czyś widział ich dumę? Każdy z nich wszak sądzi,

Że jest wyższy od ciebie. Nie masz w nich pokory.

Ale niech sobie myśli. Pokój z nimi. Niech błądzi.

To człowiek biedny, mały. Może zły i chory.

Och, nie śmiej się z biedoty! Bo serce mi ranisz!

Bo mi twa każda drwinka, jak im, w duszę wrasta.

Wiedz, że daremnie, bracie, tych maluczkich ganisz:

Przyjdzie do nich - pić z nimi - smutny Chrystus Miasta.