Рання осінь – моя мила поро,

Ранок – око тішать сірі барви.

Я сиджу в кав’ярні, як у хмарі,

Міг би так сидіти до вечОра.

Силуети за вікном поспішні,

Але їх не чую і не знаю,

Я мовчу й осінньо посміхаюсь,

І дивлюсь, як далечінь колише.

Добре сісти у кав’ярні вранці

І дивитися на перехожих..

В такі ранки ніби всі коханці,

Люди і смутніші, і молодші.

Через дорогий і чулий спомин

Порожньо і сонно день минає,

З твоїх слів, не сказаних ніколи,

Вірш в усміхнені вуста вкладаю.

Хвилями мелодія крилата,

Враз пісенні чую в ній рулади.

Чужоземка у пальті картатім

Тихо замовляє „шоколаду”.

О яка струнка і незбагненна!

Як на світі мало нас! Як мало!

І яким парфумом обійняла!

І яка поема!...

Melodia

Wczesna jesień - oto moja pora.

Siwy ranek - kolor mego wzroku.

Siedzę w miłej kawiarni jak w obłoku,

Mogłbym tak do wieczora.

Za oknami tyle pośpiechu,

Ale ja nie wiem i nie słyszę,

I zamilkły w jesiennym uśmiechu,

Zapatrzeniem dalekim się kołysze.

Tak najlepiej: siąść w cukierni rankiem

I patrzeć, jak ulica chodzi.

W takie ranki jest się kochankiem,

I smutniej człowiekowi, i młodziej.

Od miłosci, od czułych wspomnień

Dzień zacząłem senny i pusty.

Z twoich słów, nie pisanych do mnie

Wiersz układam uśmiechniętymi usty.

A to wszystko razem jest melodią,

I melodii chwile są rade.

Cudzoziemka w palcie kraciastym

Śpiewnie, ślicznie zamawia "szokolade".

Jaka wiotka, matowa kobieta!

Jak nas mało na świecie! Jak mało!

I jakimi perfumami zawiało!

I jaki poeta!...