Краще тесати камінь за шмат черствого хліба

І його жувати, щоб силу вернути рукам,

Ніж по землі ступати, прагнучи в небо злетіти,

Вистраждане щастя у Бога просити, як я.

Глянь, у яких судомах народжується слово,

Слова – це з ран моїх кров, рваної плоті вогонь.

Сюсюкає щось Мойсей, белькоче безтолково,

Що закликати Бога, якщо покинув Арон*.

Ти дав щастя жити, але прокляття лишилось,

Низпослав апостола! Тобі поясню, дозволь!

Слово стало плоттю, а попелом стало тіло,

І змішався з прахом відчай моїх молитов.

* Арон – старший брат Моїсея, його сподвижник у звільненні євреїв з єгипетського рабства. На відміну від непохитного Моїсея вирізнявся  поступливістю, миролюбністю, м’якістю

Kamienie raczej rąbać

Kamienie raczej rąbać dla czerstwego chleba
I żuć go, by znów siły zdobyć na rąbanie,
Niż tak po ziemi chodzić i tak pragnąć nieba,

I tak ze szczęścia cierpieć, jak ja cierpię, Panie!

Patrz, jak się ze mnie rodzą te słowa w męczarni,

Słowa – krew moich szarpań, ran rozdartych ogień.
Mojżesz, który sepleni, bełkoce niezdarnie,
Nie mam swego Arona, co by mówił z Bogiem.

Tak dźwięczne szczęście życia przekleństwem się stało,
Apostoła mi ześlij! niechaj mnie tłumaczy!
Słowo stało się ciałem, a popiołem – ciało
I w prochu moich modlitw tarzam się w rozpaczy.