П”ятирічна Паулінка ввічлива і чула,

Попри всі свої чесноти дуже скромна була.

Якось віршика напам’ять вона розказала,

Я хотів поцілувати, а вона не дала.

Це ж чому? Бо буде то нескромне діяння:

Бо цей пан є чоловіком, а вона є пані.

Батько каже: „Цілувати можна другу дому”.

„Але ж, тату! Цілувати не можна нікому.”

„Зрозумій, в його літа неможлива зміна?”

Паулінка дуже скромно: „Але ж він мужчина.”

Ангел дивиться на тебе, невинна дитино.

Усі пристрасті минуться, всі принади згинуть,

Цю чарівність не втрачай, скільки будеш жити,

Бо найдужче красить скромність найгарнішу жінку 

Paulinka kretynka

Pięcioletnia Paulinka uprzejma i miła

mimo innych przymiotów bardzo skromną była.

Raz, gdy ślicznie z pamięci wierszyk powiedziała,

chciał ją ktoś pocałować, lecz buzi nie dała.

Dlaczego? bo się cienia nieskromności lęka:

Ten ktoś, był to mężczyzna, a ona panienka.

"Wolno ci - rzecze ojciec - to przyjaciel domu."

"Ależ tato! buzi się nie daje nikomu."

"On już w podeszłym wieku, któż ci płochość przyzna?"

Na to skromna panienka: "Przecież to mężczyzna."

Anioł czuwa nad tobą, niewinna dziecino,

Wszystkie wdzięki przygasną, ozdoby przeminą,

Ten powab przetrwa wieki, strzeż go całe życie,

Bo skromność najpiękniejszą zaletą w kobiecie.