The Withering of the Boughs
( за Вільямом Батлером Йейтсом)

Я заплакав, почувши, як місяць журить птахів:
"Нехай будуть чибіса крики й кроншнепа жалі,
Де їхній веселий і ніжний і лагідний спів,
У нескінченних дорогах місця йому нема."
Місяць медово-блідий влігся на сонній горі,
Я теж заснув біля самотньої Ахти струмків.
Ні, віти зів'яли не тому, що люта зима,
Віти зів'яли, бо я їм свій сон розповів

Відьми туди прилітають у вихорах з листя,
В коронах із перлів і з веретенами вовни,
В їх посмішках тайна озерних глибин імлистих;
В місячній заметілі танцюють ельфи Дананн;
Ступають буря і спокій у світлі холоднім
Між островами трав у відблисках пінних вінків.
Ні, віти зів'яли не тому, що люта зима,
Віти зів'яли, бо я їм свій сон розповів.

Над країною снів кружляють лебеді в парі,
Золотим ланцюгом їх політ єднає навік.
Королева й король не збавляться їхніх чарів,
Від щасті глухі й сліпі, доки їх пісня луна.
Щоб в лебединих серцях ніколи спів не затих,
Із ними там кроншнеп і чибіс від Ахти струмків
Ні, віти зів'яли не тому, що люта зима,
Віти зів'яли, бо я їм свій сон розповів.

THE WITHERING OF THE BOUGHS

I cried when the moon was murmuring to the birds,
'Let peewit call and curlew cry where they will,
I long for your merry and tender and pitiful words,
For the roads are unending and there is no place to my mind.'
The honey-pale Moon lay low on the sleepy hill
And I fell asleep upon lonely Echtge of streams;
No boughs have withered because of the wintry wind,
The boughs have withered because I have told them my dreams.

I know of the leafy paths that the witches take,
Who come with their crowns of pearl and their spindles of wool, 
And their secret smile, out of the depths of the lake;
And of apple islands where the Danaan kind
Wind and unwind their dances when the light grows cool
On the island lawns, their feet where the pale foam gleams;
No boughs have withered because of the wintry wind,
The boughs have withered because I have told them my dreams.

I know of the sleepy country, where swans fly round
Coupled with golden chains and sing as they fly,
A king and a queen are wandering there, and the sound
Has made them so happy and hopeless, so deaf and so blind
With wisdom, they wander till all the years have gone by; 
I know, and the curlew and peewit on Echtge of streams;
No boughs have withered because of the wintry wind,
The boughs have withered because I have told them my dreams.