Якось блазень в саду гуляв:

В саду, оповитому сном;

Він душу свою відіслав

До милої під вікно.

Душа у вбранні лазуровім

Під сов нічний перегук,

Почала солодку мову

Про тиху її ходу.

Не слухала королівна,

В сорочці нічній підійшла

І на засуви залізні

Закрила ставні вікна.

Серцем до неї прилинув,

Вже сови замовкли давно;

В червоних шатах мінливих

Крізь двері звало воно

Серце мліло і мріяло

Про чари духмяних кіс;

Відмахнулася віялом,

Геть рух той серце відніс.

"Ковпак – все, що є у блазня,

Віддам і покину цей світ”;

Поклав його на світанні

На стежку, де милий слід.

На грудях ковпак сховала

Під кіс затишні покрови,

Вуста про любов.співали

Коли засяяли зорі.

Відкрила ставні віконні,

Гостей біля себе садила,

Праворуч - серце в червонім,

Душу в синьому - зліва.

Мов цвіркунів сюрчання,

Милий щебет між ними ліг;

Коси її заквітчались,

Кохання впало до ніг.

The Cap and Bells

The jester walked in the garden:

The garden had fallen still;

He bade his soul rise upward

And stand on her window-sill.

It rose in a straight blue garment,

When owls began to call:

It had grown wise-tongued by thinking

Of a quiet and light footfall;

But the young queen would not listen;

She rose in her pale night-gown;

She drew in the heavy casement

And pushed the latches down.

He bade his heart go to her,

When the owls called out no more;

In a red and quivering garment

It sang to her through the door.

It had grown sweet-tongued by dreaming

Of a flutter of flower-like hair;

But she took up her fan from the table

And waved it off on the air.

'I have cap and bells,’ he pondered,

'I will send them to her and die’;

And when the morning whitened

He left them where she went by.

She laid them upon her bosom,

Under a cloud of her hair,

And her red lips sang them a love-song

Till stars grew out of the air.

She opened her door and her window,

And the heart and the soul came through,

To her right hand came the red one,

To her left hand came the blue.

They set up a noise like crickets,

A chattering wise and sweet,

And her hair was a folded flower

And the quiet of love in her feet.