Я помру в дощовому Парижі,

день такий десь залишився в пам'яті.

Я в Парижі помру - коли час мій настане -

мабуть, буде четвер, як сьогодні, і осінь.

У четвер, бо сьогодні четвер, яка проза

вірші ці, силу втратили змучені плечі,

назавжди як сьогодні пристали до мене

ці дороги, які привели у самотність.

Мертвий Сесар Вальєхо, він битий

всіми тими, кому не зашкодив ніколи;

його палками били безжально й жорстоко

батогами шмагали; це можуть засвідчити

день за днем четверги і намучені кості,

ще дороги, дощі і самотність.

César Vallejo "Piedra negra sobre una piedra blanca"

Me moriré en París con aguacero,
un día del cual tengo ya el recuerdo.
Me moriré en París -y no me corro-
tal vez un jueves, como es hoy, de otoño.

Jueves será, porque hoy, jueves, que proso
estos versos, los húmeros me he puesto
a la mala y, jamás como hoy, me he vuelto,
con todo mi camino, a verme solo.

César Vallejo ha muerto, le pegaban
todos sin que él les haga nada;
le daban duro con un palo y duro

también con una soga; son testigos
los días jueves y los huesos húmeros,
la soledad, la lluvia y los caminos...