Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Густаво Адольфо Беккер

Рима XLIV

Наче у відкритій книзі,

Я читаю приховане в зіницях.

Нащо удавати сміх,

якщо очі заперечують обман?

 

Плач! Не слід соромитись

зізнатись, що і ти мене кохала.

Плач! Ніхто не бачить нас.

І хоча я чоловік...  я плачу теж.

 

RIMA XLIV

Como en un libro abierto 
leo de tus pupilas en el fondo. 
¿A qué fingir el labio 
risas que se desmienten con los ojos? 

¡Llora! No te avergüences 
de confesar que me quisiste un poco. 

¡Llora! Nadie nos mira. 
Ya ves; yo soy un hombre... y también lloro.

 

Категорія: Густаво Адольфо Беккер | Додав: Kunigunde (11.08.2021)
Переглядів: 115 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: