Немодний замок і непоказні пілястри

Стоять як і звичайно. На лілові айстри

Метелик приблудився запізнілий,

Тріпочуть крильця хворі,

Пожухлість клумб говорить,

Що я спізнився неймовірно.

А на балконі у шовки убрана

Стоїть сумна із поглядом туманним,

Бліда, печальна й горда королівна,

Не хоче руку дати -

І вибачить не здатна,

Що я спізнився неймовірно.

Zu Spät

Altmodisch steht mit schmächtigen Pilastern
Wie sonst das Schloß. Auf violetten Astern
Irrt noch ein später Falter her und hin
Mit krankem Flügelschlagen,
Und welke Beete sagen,
Daß ich zu spät gekommen bin.

Und am Balkon in seidenen Gewändern,
Mit stolzen Augen in vertrübten Rändern,
Steht trüb und stolz die blasse Königin,
Und will die Hand erheben, -
Und kann mir nicht vergeben,
Daß ich zu spät gekommen bin.