Твій друг лежить без сну в ласкаву ніч,

Твоїм теплом, твоїми чарами зігрітий,

Твій поцілунок, очі, коси – опівніч,

О зорі й Місяць, і туман блакитний!

Кохана, лиш про тебе мої мрії,

Глибокі, наче прірва, море, гори,   

В прибої хлюпотять, розбризкуються в піні,

Як сонце, звірі і коріння

з тобою неупинно,

тільки лиш з тобою.

Сатурна круг і Місяць я не помічаю,

Блідою квіткою твоє обличчя проступає,

і посміхаюся й хмелію я від сліз,

Ні щастя, ні печалі не спинили,

Лиш ти, лиш я з тобою, падаємо вниз

в глибокий Всесвіт, у морські глибини,

в які нам поринати,

відроджуватись в них і помирати.

Der Liebende

Nun liegt dein Freund wach in der milden Nacht,

Noch warm von dir, noch voll von deinem Duft,

Von deinem Blick und Haar und Kuß - o Mitternacht,

O Mond und Stern und blaue Nebelluft!

In dich, Geliebte, steigt mein Traum

Tief wie in Meer, Gebirg und Kluft hinein,

Verspritzt in Brandung und verweht zu Schaum,

Ist Sonne, Wurzel, Tier,

Nur um bei dir,

Um nah bei dir zu sein.

Saturn kreist fern und Mond, ich seh sie nicht,

Seh nur in Blumenblässe dein Gesicht,

Und lache still und weine trunken,

Nicht Glück, nicht Leid ist mehr,

Nur du, nur ich und du, versunken

Ins tiefe All, ins tiefe Meer,

Darein sind wir verloren,

Drin sterben wir und werden neugeboren.