Засіє осінь синь туманом,

Не може завжди бути літо!

Заманить вечір лампи світлом

Із холоду додому рано.

Майже пусті дерева й сад,

За домом полум’ям горіти

Недовго буде виноград,

Не може завжди бути літо.

Хоч люба молодість мені,

Її щасливе давнє світло

Вже більше не утішить, ні –

Не може завжди бути літо.

Кохання, полум’яне диво

Крізь всі роки біди і щастя

Завжди в моїй крові горіло –

Кохання, ти також погаснеш?

Herbstbeginn

Der Herbst streut weiße Nebel aus,
Es kann nicht immer Sommer sein!
Der Abend lockt mit Lampenschein
Mich aus der Kühle früh ins Haus.

Bald stehen Baum und Garten leer,
Dann glüht nur noch der wilde Wein
Ums Haus, und bald verglüht auch der,
Es kann nicht immer Sommer sein.

Was mich zur Jugendzeit erfreut,
Es hat den alten frohen Schein
Nicht mehr und freut mich nimmer heut -
Es kann nicht immer Sommer sein.

O Liebe, wundersame Glut,
Die durch der Jahre Lust und Mühn
Mir immer hat gebrannt im Blut -
O Liebe, kannst auch du verglühn?