Часом защебече пташка,

вітер гілля розгойдає

десь далеко пес загавка,

я вслухаюсь і змовкаю.

Повертається душа

у віки давно минулі,

де птахи і буйний вітер

браттями моїми були.

Дух мій деревом зростає,

звіром або хмаровинням.

Змінений, чужий вертає

розпитать. Що відповім я?

Manchmal

Manchmal, wenn ein Vogel ruft

oder ein Wind geht in den Zweigen

oder ein Hund bellt im fernsten Gehöft,

dann muß ich lange lauschen und schweigen.

Meine Seele flieht zurück,

bis wo vor tausend vergessenen Jahren

der Vogel und der wehende Wind

mir ähnlich und meine Brüder waren.

Meine Seele wird Baum

und ein Tier und ein Wolkenweben.

Verwandelt und fremd kehrt sie zurück

und fragt mich. Wie soll ich Antwort geben?