Як ще колись кохання завітає,

То я забути зможу злого пана;

І лячно, й спрагло серцю, що настане

Біль, від якого радості чекаю;

Даремно вірила, що біль минає,

Мені ти скажеш знов, що я жадане,

Безмежне диво вірного кохання,

Та каяття тебе не оправдає.

І я співаю про здобуту волю,

Розірвані тяжкі жорстокі пута,

Чекаю в майбутті щасливу долю.

Якщо молитва в небесах почута,

Побачу я, як мстивою рукою

Твоє життя примушу до спокути.

Gaspara Stampa " VIII. S’avien ch’un giorno Amor a me mi renda"

S’avien ch’un giorno Amor a me mi renda,

e mi ritolga a questo empio signore;

di che paventa e non vorrebbe, il core,

tal gioia del penar suo par che prenda;         

voi chiamerete invan la mia stupenda

fede, e l’immenso e smisurato amore,

di vostra crudeltà, di vostro errore

tardi pentite, ove non è chi intenda.   

Ed io cantando la mia libertade,

da così duri lacci e crudi sciolta,

passerò lieta a la futura etade.           

E, se giusto pregar in ciel s’ascolta,

vedrò forse anco in man di crudeltade

la vita vostra a mia vendetta involta.