Кохання, ти такі являєш зміни

Як колесо, яке завжди нуртує,

І хто з ним, то співає, то сумує,

То падає то зводиться невпинно.

     То зрадами хизується, то вірне;

То лагідне з тобою, то лютує;

То здобиччю здається, то полює;

То бореться з добром, то злу покірне;

     То губить береги, то входить в гавань,

То в рай возноситься, то в пекло рине,

То в спеку мерзне, то в мороз палає.

     Мене, на жаль, у радісні години

Таємна здогадка не покидає,

Що між життям і смертю серця плини.

Gaspara Stampa “CXCII Amor, lo stato tuo è proprio quale”

     Amor, lo stato tuo è proprio quale

è una ruota, che mai sempre gira,

e chi v’è suso or canta ed or sospira,

e senza mai fermarsi or scende or sale.

     Or ti chiama fedele, or disleale;

or fa pace con teco, ed or s’adira;

ora ti si dá in preda, or si ritira;

or nel ben teme, ed or spera nel male;

     or s’alza al cielo, or cade ne l’inferno;

or è lunge dal lido, or giunge in porto;

or trema a mezza state, or suda il verno.

     Io, lassa me, nel mio maggior conforto

sono assalita d’un sospetto interno,

che mi tien sempre il cor fra vivo e morto.