Життя біжить вперед, а я зітхаю,

марную кращії літа мого життя,

жаль, що спалила їх усі без вороття,

на того дивлячись, кого кохаю;

коли і як це станеться, не знаю,

прийдуть з коханням і щасливі відчуття;

можливо житиму тоді без каяття,

коли пройду через усі печалі.

Я знаю правду, що між нами стане

чи то розлука, чи то брак любові,

кінець блаженству вже не за горами.

Мені Амур в майбутньому готовив

не те, чого моя душа чекала,

я винести не зможу стільки болю.

Сонети Стампи наслідують Петрарку за формою, темою і мовою. Для Петрарки його кохання з першого погляду і на все життя болісне через нерозділене бажання, його Лаура мовчазна, позбавлена права говорити, вона не суб'єкт, а об'єкт кохання. Стампа теж запевняє, що шалено закохалася з першого погляду. Її кохання таке ж холодне і далеке, як у Петрарки. Але бажання Стампи кохати - це не фантазії чи мрії, як у Петрарки, а переживання щастя і пам'яті про нього.. На відміну від Лаури, коханий Стампи - емоційно віддалений чоловік, холодність якого випливає не з його цнотливості чи моральної переваги, а з того, що, насолодившись коханкою, він покинув її.

Як і Сонет І, цей сонет містить пряме посилання на Петрарку - цитату з його сонету CCLXXII. Життя біжить вперед... Але на відміну від Петрарки, Стампа в своєму сонеті висловлює надію на щасливе взаємне кохання з іншим у майбутньому.

Gaspara Stampa Rime CLXXXII

La vita fugge,4 ed io pur sospirando

trapasso, lassa, il più degli anni miei,

né di passarli ardendo mi dorrei,

a la cagion de’ miei sospir mirando;

se non che non so punto il come o ’l quando

den le mie gioie dar luogo agli omei;

ché forse a poco a poco m’userei

ad andar le mie pene sopportando.

Anzi, misera, io so che sarà tosto,

ché per partenza o per cangiar volere

il fin de’ miei piacer non è discosto.

E, perch’Amor mel faccia prevedere,

non è per questo il mio petto disposto

a poter tanta doglia sostenere.