Благаю, моя втіхо, Іпситілло [1], 

моя чарівність, моя насолодо,     

дозволь мені опівдні завітати,     

якщо готова на таку люб'язність,

хай інший не запре на засув двері,

сама нікуди раптом не завійся,     

а залишайся вдома і готуйся,        

дев'ять [2] разів зіллємося в обіймах.

Якщо ти згодна, клич мене пошвидше:

я пообідав і лежу на спині,                    

туніку[3] й паллій [4] протикає фалос.

[1] Іпситілла - невідома гетера, її грецьке ім'я переінакшене на римський лад.

[2] дев'ять - магічне число у древніх римлян

[3] туніка - сорочка до колін зі зшитого з боків льняного полотна з отворами для рук, прикрашена вишивкою або тканою каймою іншого кольору.

[4] паллій - виготовлений з льону або шерсті верхній чоловічий одяг у Древньому Римі і Греції. Одягали чоловіки, які наслідували грецьку культуру. >

Gaius Valerius Catullus "XXXII AMABO, mea dulcis Ipsithilla"

AMABO, mea dulcis Ipsithilla,

meae deliciae, mei lepores,

iube ad te ueniam meridiatum.

et si iusseris, illud adiuuato,

ne quis liminis obseret tabellam,

neu tibi lubeat foras abire,

sed domi maneas paresque nobis

nouem continuas fututiones.

uerum si quid ages statim iubeto:

nam pransus iaceo et satur supinus

pertundo tunicamque palliumque.