Це сяяння, це жар, що пожирає.

Це навкруги похмурий краєвид.

Це у скорботі небо, час і світ.

Це біль, що з розумінням виникає.

Це крові плач, в якому промовляє

вже стихла ліра, захмеліла хіть.

Це натиск моря, що мене гнітить.

Це скорпіон, що в серці проживає.

Вони вінець кохання, ложе муки,

серця мого розбитого руїни,

де в сни безсонні ти несеш розпуку.

Хоч прагну до розумності вершини,

цикуту й пристрасті гірку науку

даєш ти серцю, що живе в долині.

                 "Сонети темного кохання"

9. Llagas de amor

Esta luz, este fuego que devora.

Este paisaje gris que me rodea.

Este dolor por una sola idea.

Esta angustia de cielo, mundo y hora.

Este llanto de sangre que decora

lira sin pulso ya, lúbrica tea.

Este peso del mar que me golpea.

Este alacrán que por mi pecho mora.

Son guirnalda de amor, cama de herido,

donde sin sueño, sueño tu presencia

entre las ruinas de mi pecho hundido.

Y aunque busco la cumbre de prudencia,

me da tu corazón valle tendido

con cicuta y pasión de amarga ciencia.

                 "Sonetos del amor oscuro"