Я боюсь, що мене твої очі покинуть,

очі дивної статуї, що це дихання

не змалює, боюся, в нічній самотині

на щоці моїй квітку єдину троянди.

Я сумую, що вже наближається днина,

коли дерево гілля втрачає останнє,

що для тебе не цвітом, а прахом чи глиною,

незабаром принижусь в тяжкому стражданні.

Якщо ти моя тайна безцінна й велика,

ти мій хрест, що моїми сльозами орошений,

якщо пес я, господарю вірний довіку,

зберегти без утрати дарунок попрошу я,

і твої повноводні прикрасяться ріки

листопадом моєї шаленої осені.

1936 р. 

         "Сонети темного кохання"

10. SONETO DE LA DULCE QUEJA

Tengo miedo a perder la maravilla

de tus ojos de estatua, y el acento

que de noche me pone en la mejilla

la solitaria rosa de tu aliento.

Tengo pena de ser en esta orilla

tronco sin ramas; y lo que mas siento

es no tener la flor, pulpa o arcilla,

para el gusano de mi sufrimiento.

Si tu eres el tesoro oculto mio,

si eres mi cruz y mi dolor mojado,

si soy el perro de tu senorio,

no me dejes perder lo que he ganado

y decora las aguas de tu rio

con hojas de mi otono enajenado.

          "Sonetos del amor oscuro"