Я хочу виплакати біль кохання,

кохай мене, благаю зі сльозами,

хай солов”ї співають вечорами

про тебе, поцілунки і кинджали.

Не хочу залишати жодних свідчень,

як тут моє цвітіння обірвалось,

мої старання й сльози обертались

на зжаті без жалю снопи пшениці.

Ніколи прядиво не закінчиться

кохання, пристрасті вогонь палає,

як древнє сонце і як вічний місяць.

Що не здобуду і чого не дам я,

все смерть візьме, нічого не лишиться,

ні тіні від тремтливого бажання.

("Сонети темного кохання")

 2. EL POETA DICE LA VERDAD 

Quiero llorar mi pena y te lo digo
para que tú me quieras y me llores
en un anochecer de ruiseñores,
con un puñal, con besos y contigo.

Quiero matar al único testigo
para el asesinato de mis flores
y convertir mi llanto y mis sudores
en eterno montón de duro trigo.

Que no se acabe nunca la madeja
del te quiero me quieres, siempre ardida
con decrépito sol y luna vieja.

Que lo que no me des y no te pida
será para la muerte, que no deja
ni sombra por la carne estremecida. 

("Sonetos del amor oscuro")