Головна » Статті » Поезія » Федеріко Гарсіа Лорка |
Розвіялась мрія навіки! Вечором дощовим серце моє вивчає трагедію осені що заливає дерева.
Насолода печалі вмираючого пейзажу голос мій зруйнувала:
Розвіялась мрія навіки! Навіки! Мій Боже! Наближається вечір по безлюдному полю моєї долі, і ілюзії в далях замерзли чи заблукали.
Як вода запевняла, що розвіялась мрія навіки. Чи мрія незмірна? Туман з цим згоден, туман і тільки знесиленість снігу.
Як мій пульс завмирає, бо розвіялась мрія навіки! Вечором дощовим серце моє вивчає трагедію осені, що заливає дерева. 1919 (осінь)
Canción otoñal ¡El sueño se deshizo para siempre! La tarde lluviosa mi corazón aprende la tragedia otoñal que los árboles llueven.
La dulce tristeza del paisaje que muere mis voces se quebraron: ¡El sueño se deshizo para siempre! ¡Para siempre!¡Dios mío! Va cayendo la tarde del campo desierto de mi vida y la ilusión que va lejos de helarse ó de perderse.
Cómo me dice el agua que el sueño se deshizo para siempre. ¿El sueño es infinito? La niebla lo sostiene, La niebla y sólo el cansancio de la nieve.
Cómo mi ritmo va cayendo que el sueño se deshizo para siempre! La tarde brumosa mi corazón aprende la tragedia otoñal que los árboles llueven.
| |
Переглядів: 225 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |