Головна » Статті » Поезія » Федеріко Гарсіа Лорка |
Б”ється об плечі смагляві Чорних метеликів зграя. Білії змії туману слід замітають.
Небо земне, молочна земля.
Іде полонянкою ритму, який зрозуміти не можна, із тугою в серці зі срібла і срібним кинжалом у ножнах.
Куди ти несеш, сигірийя, Бездумне полум’я тіла? Олеандри, вапно, безнадію *) Яким небесам заповіла?
Небо земне, Молочна земля *) Вапно й олеандр – символи смерті. Коли в іспанській родині народжується дитина, біля дому висаджується олеандр; коли людина закінчує свій життєвий шлях, її олеандр зрубується, на дверях вапном малюється хрест та пишеться ім”я упокоєного. El paso de la seguiriya. Entre mariposas negras va una muchacha morena junto a una blanca serpiente de niebla.
Tierra de luz, cielo de tierra.
Va encadenada al temblor de un ritmo que nunca llega; tiene el corazón de plata y un puñal en la diestra.
¿Adónde vas, siguiriya, con un ritmo sin cabeza? ¿Qué luna recogerá tu dolor de cal y adelfa?
Tierra de luz, cielo de tierra. | |
Переглядів: 332 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |